Постанова ВП ВС від 23.08.2018 року

Друк

Пошук

403

Переглядів

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

велика палата верховного суду ( ВП ВС )

Історія справи

Державний герб України

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К РА Ї Н И

23 серпня 2018 року

м. Київ

Справа № 11-472сап18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого Князєва В. С.,

судді-доповідача ПрокопенкаО.Б.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

за участю секретаря судового засідання Бондар О. А.,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянула в судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_4 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про скасування рішення ВРП від 27 березня 2018 року № 907/0/15-18,

УСТАНОВИЛА:

20 квітня 2018 року ОСОБА_4 звернувся до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою про скасування рішення ВРП від 27 березня 2018 року № 907/0/15-18 «Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 4 грудня 2017 року № 3898/2дп/15-17 «Про притягнення судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності»(далі - Рішення).

Свої вимоги ОСОБА_4 мотивує тим, що ВПР безпідставно дійшла висновку про вчинення ним дисциплінарного проступку. Вважає, що порушення ним норм процесуального права безспірно не вказують на вчинення істотного дисциплінарного проступку, оскільки фактів, які б свідчили про грубу недбалість чи навмисне порушення закону під час розгляду судових справ та ухвалення судових рішень, не встановлено, а стягнення у виді звільнення з посади за вчинення дисциплінарного проступку є непропорційним вчиненому.

Скаржник зазначає, що оскаржуване Рішення прийнято з порушенням вимог пунктів 1, 4 частини першої статті 52 Закону України від 21 грудня 2016 року

№ 1798-VІІІ «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VІІІ), а саме склад ВРП, який ухвалив зазначене Рішення, не мав повноважень його ухвалювати, крім того Рішення не містить посилань на визнвачені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків, а тому, на думку ОСОБА_4, підлягає скасуванню.

ОСОБА_4 вважає, що розглядаючи цивільні справи № 202/5592/16-ц, 202/7979/16-ц, 202/3972/16-ц, 202/3919/16-ц та 202/3530/16-ц, не допустив порушень норм процесуального права, що могли стати підставою для притягнення його до відповідальності.

Зазначає, що ВРП не встановила негативних наслідків ухвалених ним судових рішень для сторін у справах, не зазначила, у чому полягає істотність дисциплінарного проступку, його наслідки та порушення присяги судді.

Представник відповідача у відзиві на скаргу заперечує проти доводів ОСОБА_4 та просить залишити без змін Рішення. Зазначає, що ВРП відповідно до вимог Закону № 1798-VІІІ розглянула дисциплінарну справу щодо ОСОБА_4 у порядку та строки, встановлені законом для здійснення дисциплінарного провадження. Вважає доводи позивача щодо безпідставності притягнення його до дисциплінарної відповідальності та необґрунтованості й невмотивованості висновків ВРП, викладених у спірному Рішенні, такими, що не заслуговують на увагу. Представник відповідача вважає, що підстав, передбачених частиною першою статті 52 Закону № 1798-VІІІ, для скасування Рішення ВРП немає.

Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 10 травня 2018 року відкрила провадження за скаргою ОСОБА_4 до ВРП про скасування рішення ВРП.

Перевіривши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об'єктивно оцінивши докази, які мають правове значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Велика Палата Верховного Суду встановила таке.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Указом Президента України від 31 серпня 2004 року № 1026/2004 ОСОБА_4 призначений на посаду судді Ленінського районного суду міста Дніпропетровська. Постановою Верховної Ради України від 15 квітня 2010 року № 2135-VI ОСОБА_4 обрано на посаду судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська безстроково.

7 грудня 2016 року (вх. № 0-2398/0/7-16), 30 березня 2017 року

(вх. № К-1765/0/7-17) та 19 травня 2017 року (вх. № Т-2967/0/7-17 до ВРП надійшли дисциплінарні скарги ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 щодо протиправних дій судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_4 під час здійснення правосуддя у цивільних справах.

Зокрема ОСОБА_7 у дисциплінарній скарзі, послалась на неналежну поведінку судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_4 під час розгляду цивільної справи № 202/5592/16-ц за позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_11 про стягнення боргу, що полягала в порушенні засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, доведенні перед судом їх переконливості, що призвело до ухвалення суддею ОСОБА_7 незаконного заочного рішення від 8 вересня 2016 року у цій справі, в наслідок чого порушено її право власності на квартиру.

З урахуванням викладеного ОСОБА_7 просила притягнути суддю Індустріального районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу матеріалу між членами ВРП від 30 березня 2017 року вказана скарга з доданими до неї матеріалами передана члену ВРП ОСОБА_12 для проведення попередньої перевірки.

Ухвалою Другої Дисциплінарної палати ВРП від 24 квітня 2017 року

№ 906/2дп/15-17 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_4

У дисциплінарній скарзі ОСОБА_13 послався на незаконні дії судді ОСОБА_4 та зазначив про незаконну відмову в доступі до правосуддя та істотне порушення норм процесуального права під час розгляду цивільної справи № 202/7979/16-ц за позовом ОСОБА_14 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива-2010» (далі - ТОВ; засновником та керівником якого є заявник), ОСОБА_15 про стягнення боргу за договором позики. За результатами розгляду вказаної справи 28 грудня 2016 року ухвалено заочне рішення, яким стягнуто з ТОВ заборгованість за договором позики від 18 листопада 2015 року у сумі 20 млн грн, а з ОСОБА_15 - 3% річних від простроченої заборгованості у сумі 27 945 грн.

Про існування цього судового рішення, заявник дізнався випадково. Під час ознайомлення з матеріалами зазначеної цивільної справи стало відомо, що суддя ОСОБА_7 розглянув справу без належного повідомлення відповідачів про час, дату та місце розгляду справи; в матеріалах справи відсутні відомості про направлення сторонам копії позовної заяви, ухвали про відкриття провадження у справі, а також судових повісток; позивачем не сплачено судовий збір у належному розмірі. У матеріалах справи містяться копії паспорта та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера поручителя ОСОБА_15, але немає документів, які б підтверджували особу позивача, - позичальника ОСОБА_14

Указане заочне рішення стало підставою для здійснення рейдерського захоплення ТОВ наприкінці квітня 2017 року та призвело до виникнення у ТОВ безпідставного боргу.

Заявник посилався на допущення суддею ОСОБА_7 порушень закону, а саме: прав людини і основоположних свобод; норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що призвело до порушення правил підсудності; безпідставного затягування розгляду справи; а також грубого порушення правил суддівської етики, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя.

3 урахуванням викладеного заявник просив притягнути суддю ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності та звільнити його з посади судді.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами ВРП від 19 травня 2017 року вказана скарга з доданими до неї матеріалами передана члену ВРП ОСОБА_16 для проведення попередньої перевірки.

Ухвалою Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 19 липня 2017 року

№ 2177/3дп/15-17 за вказаною скаргою стосовно судді ОСОБА_4 відкрито дисциплінарну справу.

Ухвалою ВРП від 8 серпня 2017 року № 2383/0/15-17 вказані дисциплінарні справи об'єднані та передані на розгляд Другій Дисциплінарній палаті ВРП.

7 грудня 2016 року до Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ) надійшла дисциплінарна скарга адвоката ОСОБА_9 в інтересах Приватного акціонерного товариства «Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів»

(далі - ПАТ«Хорольський МКК ДП») з проханням притягнути суддю Індустріального районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності за дії, вчинені під час розгляду цивільних справ № 202/3972/16-ц, 202/3919/16-ц, 202/3530/16-ц, за участю ПАТ«Хорольський МКК ДП».

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами ВРЮ від 7 грудня 2016 року скаргу адвоката ОСОБА_9 передано для розгляду члену ВРЮ ОСОБА_17

Ухвалою Другої Дисциплінарної палати ВРП від 9 жовтня 2017 року № 3186/2дп/15-17 за скаргою адвоката ОСОБА_9 стосовно судді ОСОБА_4 відкрито дисциплінарну справу.

Ухвалою Другої Дисциплінарної палати ВРП від 6 листопада 2017 року № 3593/2дп/15-17 об'єднано дисциплінарну справу, відкриту за скаргою адвоката ОСОБА_9 стосовно судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_4, з об'єднаною дисциплінарною справою, відкритою за скаргами ОСОБА_7, ОСОБА_8

4 грудня 2017 року ДругаДисциплінарна палата ВРП дійшла висновку про те, що при здійсненні правосуддя у справах № 202/5592/16-ц, 202/7979/16-ц,

202/3972/16-ц, 202/3919/16-ц, 202/3530/16-ц суддя ОСОБА_7 допустив низку грубих порушень норм процесуального права, що є підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

При цьому зазначила, що в діях судді ОСОБА_4 наявні ознакидисциплінарних проступків, наслідком яких може бути притягнення судді до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених пунктами 2, 3 частини першої

статті 106Закону України від 2червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VІІІ), підпунктом «а» пункту 1, пунктами 3, 4 частини першої статті 92 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2453-VІ) у редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» (далі - Закон № 192-VIII), а саме: умисне істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що призвело до порушення правил підсудності; безпідставне затягування розгляду судової справи; умисне або у зв'язку з очевидною недбалістю допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод; грубе порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя, допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, якізабезпечують суспільну довіру до суду.

Також у діях суддіОСОБА_4вбачається порушення присяги в розумінні пункту 7 частини дев'ятої статті 109 Закону № 1402-VIIІ, що відповідає поняттю істотного дисциплінарного проступку.

Не погодившись із рішенням Другої Дисциплінарної палати ВРП від 4 грудня 2017 року, ОСОБА_4 оскаржив його до ВРП.

27 березня 2018 року ВРП ухвалила спірне Рішення, яким залишила без змін рішення її Другої Дисциплінарної палати від 4 грудня 2017 року.

ВРП вважає, що застосований Другою Дисциплінарною палатою ВРП вид дисциплінарного стягнення за допущені суддею ОСОБА_7 під час розгляду цивільних справ № 202/5592/16-ц, 202/7979/16-ц, 202/3972/16-ц, 202/3919/16-ц, 202/3530/16-ц, порушення є співмірним та пропорційним.

Заслухавши суддю-доповідача, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.

З метою усунення прогалин у національному законодавстві, на які звернув увагу Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 9 січня 2013року у справі «Олександр Волков проти України», Верховна Рада України прийняла

Закон № 1798-VIII, глава 4 якого визначає нову процедуру та порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів.

Порядок розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді встановлено статтею 51 Закону № 1798-VIII, відповідно до частини першої якої право оскаржити таке рішення до ВРП має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення.

Статтею 52 Закону № 1798-VIII передбачено порядок оскарження рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, та визначено вичерпний перелік підстав для його скасування, зокрема:

1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;

2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;

3) суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини десятої статті 51

цього Закону;

4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

Як зазначає Консультативна рада європейських суддів (далі - КРЄС), «дисциплінарний розгляд справи в кожній країні повинен передбачати можливість подання апеляції на рішення первинного дисциплінарного органу (відомства або суду) до суду» (пункт 77 (v) Висновку № 3 КРЄС про принципи та правила, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та неупередженості (2002)).

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику ЄСПЛ як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ «навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо «прав та обов'язків цивільного характеру», у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції, порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у вищезазначеному органі «згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції». У межах скарги за статтею 6 Конвенції для того, щоб визначити, чи мав суд другої інстанції «повну юрисдикцію» або чи забезпечував «достатність перегляду» для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі фактори, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, у який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (рішення від 9 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України», пункт 123).

Можливість оскаржити рішення по суті є важливим запобіжним заходом суддівської незалежності та незалежності судової системи в цілому. Велика Палата Верховного Суду забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції та є визначеним статтею 266 КАС судовим органом, який має повну юрисдикцію щодо розгляду скарг на рішення ВРП, зокрема на її рішення про залишення без змін рішень дисциплінарних палат про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності у виді подання про звільнення з посади.

Так, предметом оскарження до ВРП було рішення її Другої Дисципліарної палати від 4 грудня 2017 року про притягнення ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

ВеликаПалата Верховного Суду переглядає ухвалене Рішення ВРП від 27 березня 2018 року про залишення без змін рішення Другої Дисципліарної палати ВРП від 4 грудня 2017 року у спосіб, передбачений Законом № 1798-VIII.

Підстави для оскарження спірного Рішення, які наведені у скарзі ОСОБА_4, свідчать про наявність у Великої Палати Верховного Суду повної юрисдикції щодо розгляду скарг на рішення ВРП.

Таким чином, законодавство України надає необхідні гарантії справедливого судового розгляду справ про звільнення суддів, зокрема, при розгляді скарг на рішення ВРП, поданих до Великої Палати Верховного Суду на підставі статті 266 КАС. Якщо суд може повністю вивчити суть справи, що призвела до звільнення, тоді вважається, що суддя, стосовно якого ухвалено рішення про звільнення, отримав, у принципі, доступ до суду (пункт 113 Спільного висновку ОБСЄ/БДІПЛ і Венеціанської комісії від 16 червня 2014 року щодо проекту змін до нормативно-правової бази у сфері дисциплінарної відповідальності суддів у Киргизькій Республіці).

Статтею 6 Конвенції встановлено, що справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення і повинні оцінюватись у контексті обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов'язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів і доказів, поданих сторонами.

Ураховуючи наведені правові висновки, Велика Палата Верховного Суду вважає за можливе розглянути вимоги ОСОБА_4, ретельно дослідивши дотримання ВРП під час прийняття спірного Рішення положень пункту 4 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII, тобто наявність обґрунтованих посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

Як убачається з матеріалів дисциплінарного провадження щодо ОСОБА_4, дослідивши обставини здійснення суддею ОСОБА_7 правосуддя у справах № 202/5592/16-ц, 202/7979/16-ц, 202/3972/16-ц, 202/3919/16-ц та 202/3530/16-ц, Друга Дисциплінарна палата ВРП встановила таке.

У цивільній справі № 202/5592/16-ц суддя Індустріального районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_7 ухвалою від 2 вересня 2016 року відкрив провадження, а 8 вересня 2016 року ухвалив заочне рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_10 задовольнив. Визнав за ОСОБА_10 право власності на житлову квартиру АДРЕСА_1 в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_11

У рішенні суддя ОСОБА_7 зазначив, що ОСОБА_10 19 червня 2014 року передав ОСОБА_11 у борг 20 тис. доларів США, що підтверджується розпискою. Боргове зобов'язання забезпечено передачею позивачу вказаної квартири. Оскільки відповідач ухилявся від виконання зобов'язань, то в рахунок погашення боргу за ОСОБА_10 визнано право власності на цю квартиру.

23 грудня 2016 року ОСОБА_7 звернулася до Індустріального районного суду міста Дніпропетровська із заявою про скасування заочного рішення від 8 вересня 2016 року та закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що відповідач ОСОБА_11 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 29 грудня 2016 року заяву ОСОБА_7 задоволено, заочне рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 8 вересня 2016 року скасовано та справу призначено до розгляду в загальному порядку, у цей самий

день - 29 грудня 2016 року.

Суддя ОСОБА_7 ухвалою від 29 грудня 2016 року позовну заяву ОСОБА_10 залишив без розгляду на підставі частини третьої статті 169, пункту 3 частини першої статті 207 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), оскільки належним чином повідомлений позивач повторно без поважних причин, не прибув у судове засідання.

Оцінюючи дії судді ОСОБА_4 під час розгляду цієї судової справи та ухвалення заочного рішення у справі, ВРП дійшла таких висновків:

- суддя ОСОБА_7 порушив правило виключної підсудності, оскільки квартира, на яку визнано право власності, знаходиться в місті Новомосковську Дніпропетровської області, що виключає підсудність Індустріального районного суду міста Дніпропетровська;

- учасників судового процесу не було належним чином повідомлено про час, дату та місце розгляду справи з огляду на те, що провадження у справі було відкрито 2 вересня 2016 року та призначено до попереднього судового розгляду на 6 вересня 2016 року, а через два дні - 8 вересня 2016 року ухвалено заочне рішення про задоволення позову, що є порушенням статті 74 ЦПК;

- дії судді ОСОБА_4 свідчать про істотне порушення норм процесуального права, що призвело до порушення правил підсудності та є підставою дисциплінарної відповідальності згідно з підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 92 Закону № 2453-VI (в редакції, чинній на момент ухвалення судового рішення);

- дії судді ОСОБА_4 призвели до порушення прав скаржника ОСОБА_7, яка є власником спірної квартири 48 у будинку № 50 на вулиці Гетьманській у місті Новомосковську Дніпропетровської області, що підтверджується рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 9 грудня 2016 року (яке набрало чинності 20 грудня 2016 року), та свідчать про умисне допущення суддею порушення прав людини і основоположних свобод, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 92 Закону № 2453-VI (у редакції, чинній на момент ухвалення судового рішення) є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності;

- у діях судді ОСОБА_4 наявний склад дисциплінарного проступку, передбачений підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, а саме вчинене суддею з очевидним умислом істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило учасникам судового процесу реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.

У цивільній справі № 202/7979/16-ц (позовна заява надійшла до суду 22 грудня 2016 року) за позовом ОСОБА_14 до ТОВ, ОСОБА_15 про стягнення боргу за договором позики, цього ж дня, суддею ОСОБА_7 постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі та цією ж ухвалою призначено справу до попереднього судового розгляду на 28 грудня 2016 року.

28 грудня 2016 року у попередньому судовому засіданні вказаний спір розглянуто по суті, за результатами розгляду якого ухвалено заочне рішення про задоволення позовних вимог. Стягнуто з ТОВ на користь ОСОБА_14 заборгованість за договором позики від 18 листопада 2015 року у сумі 20 млн грн, а з ОСОБА_15 - 3% річних від простроченої заборгованості у сумі 27 945 гривень.

При цьому під час подання позовної заяви майнового характеру у розмірі 20 млн грн ОСОБА_14 сплатив судовий збір у розмірі лише 551,2 грн, доказів про фінансову неспроможність не надав.

Окрім того, відповідачів не було повідомлено про час, дату та місце розгляду справи, як це передбачено статтею 74 ЦПК, що призвело до порушення їх процесуального права подавати заперечення, заяви, клопотання.

З огляду на викладені обставини ВРП дійшла висновку про умисність допущених суддею ОСОБА_7 порушень, наслідком яких стала відмова у доступі до правосуддя та істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило учасникам судового процесу реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, а це відповідно до підпункту «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

У справі № 202/3972/16-ц за позовом ОСОБА_19 до ПАТ «Хорольський МКК ДП» про стягнення заборгованості суддя ОСОБА_7 6 вересня 2016 року ухвалив рішення, яким задовольнив позовні вимоги. Судове засідання відбулося за відсутності представників відповідача, при цьому уповноважений представник зазначеного товариства не був повідомлений про проведення судового засідання 6 вересня 2016 року, а був повідомлений про дату судового засідання, запланованого на 28 вересня 2016 року.

Такі дії судді ОСОБА_4 під час розгляду справи суперечать вимогам процесуального законодавства і свідчать про істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило учасникам судового процесу реалізувати надані їм процесуальні права та виконати процесуальні обов'язки.

У справі № 202/3919/16-ц за позовом ОСОБА_20 до ПАТ «Хорольський МКК ДП» про стягнення боргу суддя ОСОБА_7 22 червня 2016 року постановив заочне рішення, яким задовольнив позовні вимоги.

26 серпня 2016 року суддя ОСОБА_7 ухвалою залишив без задоволення заяву представника ПАТ «Хорольський МКК ДП» про перегляд заочного рішення у цій справі.

При цьому встановлено, що з моменту отримання суддею ОСОБА_7 позовної заяви до прийняття рішення пройшло лише три робочих дні, що свідчить про умисне, істотне порушення ним норм процесуального права, зокрема

статті 74 ЦПК.

У цивільній справі № 202/3530/16-ц за позовом ОСОБА_21 до ПАТ «Хорольський завод дитячого харчування» суддею ОСОБА_7 неодноразово вживалися заходи щодо забезпечення позову до ПАТ «Хорольський МКК ДП», яке не має жодного стосунку до суті та сторін спору, а лише має назву, співзвучну із найменуванням юридичної особи, яка є стороною у зазначеній справі, про що свідчать ухвали суду від 1 червня, 22 серпня та 11 листопада 2016 року.

Таким чином, ВРП дійшла висновку, про те що дії судді ОСОБА_4 в процесі розгляду справи суперечать вимогам процесуального законодавства і свідчать про істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило учасникам судового процесу реалізувати надані їм процесуальні права та виконати процесуальні обов'язки.

У спірному Рішенні ВРП зазначила, що й Друга Дисциплінарна палата дійшла обґрунтованого висновку, що характер порушень, допущених суддею ОСОБА_7, дає підстави вважати, що він допустив поведінку, яка порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя і суспільну довіру до суду.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 92 Закону № 2453-VI у редакції, що діяла на момент вчинення дисциплінарного проступку (під час розгляду справ

№ 202/5592/16-ц, № 202/3972/16-ц, № 202/3919/16-ц, № 202/3530/16-ц), суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності за систематичне або грубе одноразове порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя.

Порушення, допущені суддею ОСОБА_7 під час розгляду справи № 202/7979/16-ц, містять ознаки істотного дисциплінарного проступку або грубого нехтування обов'язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді в розумінні пункту 7 частини дев'ятої статті 109 Закону № 1402-VIII, а саме: суддя допустив поведінку, що порочить звання судді, підриває авторитет правосуддя, у тому числі стандарти поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; суддя допустив інше грубе порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду.

ВРП погодилася із висновком її Другої Дисциплінарної палати, про те що застосування більш м'якого виду дисциплінарного стягнення, ніж подання про звільнення судді з посади, не буде пропорційним характеру вчиненого суддею ОСОБА_7 проступку.

За вказаних обставин Велика Палата Верховного Суду не може погодитися з доводами ОСОБА_4 про те, що порушення норм процесуального права у зазначених справах не вказують на вчинення істотного дисциплінарного проступку.

Згідно зі статтею 55 Закону № 2453-VIу редакції Закону № 192-VIIIсуддя при здійсненні правосуддя зобов'язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства, дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Приймаючи присягу, зміст якої визначений статтею 57 цього Закону, суддя урочисто присягає об'єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов'язки судді, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.

Зазначені обов'язки судді є професійними стандартами, що формують ту модель поведінки, яку суддя повинен ставити за мету і якої повинен дотримуватися.

У статті 3 Кодексу суддівської етики, затвердженого XI з'їздом суддів України 22 лютого 2013 року, зазначено, що суддя має докладати всіх зусиль для того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною.

Таким чином, суть порушення присяги пов'язана з такими істотними проступками (вчинками) судді, які повністю суперечать покладеним на нього обов'язкам, підривають довіру до нього як носія судової влади та унеможливлюють подальше виконання ним своїх функцій.

Отже, узагальнюючи дії судді ОСОБА_4 під час розгляду справ № 202/5592/16-ц, 202/7979/16-ц, 202/3972/16-ц, 202/3919/16-ц та 202/3530/16-ц, Друга Дисциплінарна палата ВРП вирішила притягнути його до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади. З таким висновком погодилася й ВРП, розглядаючи скаргу ОСОБА_4 на рішення її Другої Дисциплінарної палати, належним чином умотивувавши своє рішення в цій частині.

Отже доводи ОСОБА_4 про безпідставність висновку ВРП про вчинення ним істотного дисциплінарного проступку не можна вважати обґрунтованими.

За наслідками перевірки доводів ОСОБА_4 щодо прийняття спірного Рішення неповноважним, на його думку, складом ВРП, а саме, у складі дванадцяти членів ВРП, серед яких тільки п'ять суддів, Велика Палата Верховного Суду установила таке.

Стаття 18 Закону № 1798-VIII визначає повноважність ВРП. Так, ВРП є повноважною за умови обрання (призначення) на посаду щонайменше п'ятнадцяти членів, серед яких більшість становлять судді (включаючи суддів у відставці), та складання ними присяги.

На підтвердження повноважності складу ВРП при ухваленні спірного Рішення представник відповідача надав витяг з протоколу засідання від 27 березня 2018 року № 20, з якого убачається, що участь у розгляді питання стосовно судді ОСОБА_4 брали ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_16, ОСОБА_31, ОСОБА_32 З них суддями або суддями у відставці є ОСОБА_22, ОСОБА_26, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_16, ОСОБА_31, ОСОБА_32

Таким чином, оскаржуване Рішення ВРП прийнято повноважним складом та підписано всіма членами, які брали участь у його ухваленні.

Щодо наведених у скарзі ОСОБА_4 доводів про нерозгляд його клопотання про відкладення розгляду його скарги на рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 4 грудня 2017 року № 3898/2дп/15-17, яке він надіслав 26 березня 2018 року на адресу ВРП, Велика Палата Верховного Суду установила таке.

Як убачається з доданих до відзиву ВРП на скаргу матеріалів, клопотання ОСОБА_4 про відкладення розгляду його скарги у зв'язку з його перебуванням на лікарняномунадійшло на адресу ВРП 27 березня 2018 року об 11 год. 40 хв., що підтверджується вхідним штампом № 1574/0/6-18.

При цьому відповідно до витягу з протоколувід 27 березня 2018 року № 20 засідання ВРП розпочалось о 10 год. 02 хв., а закінчилось о 12 год. 12 хв. Згідно із порядком денним засідання ВРПвід 27 березня 2018 року № 20 четвертим питанням зазначено: «Розгляд скарги судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_4 на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 4 грудня 2017 року № 3898/2дп/15-17 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності».

Водночас із наданих ВРП матеріалів і даних офіційного веб-сайту цього органу убачається, що розгляд четвертого питання стосовно судді ОСОБА_4 розпочато о 10 год. 52 хв., а оголошення спірного Рішення відбулося після виходу з нарадчої кімнати об 11 год. 03 хв.

З огляду на зазначене, доводи скаржника щодо обмеження відповідачем ефективного засобу юридичного захисту в національному органі, гарантованого стеттею 13 Конвенції, не знайшли свого підтвердження.

Не заслуговують на увагу й доводи ОСОБА_4 про те, що ВРП не взяла до уваги позитивної характеристики, наданої головою Індустріального раойнного суду міста Дніпропетровська, з огляду на таке.

Розглядаючи скаргу ОСОБА_4, ВРП врахувала, що він має позитивну характеристику, раніше до дисциплінарної відповідальності не притягувався, а отже, не має непогашених дисциплінарних стягнень, має високі показники розгляду справ, проте з огляду на істотність дисциплінарних проступків та їх наслідків дійшла висновку, що застосування більш м'якого виду дисциплінарного стягнення, ніж подання про звільнення судді з посади, не буде пропорційним характеру вчиненого проступку.

Відповідно до частини п'ятої статті 50 Закону № 1798-VІІІвид дисциплінарного стягнення визначається на основі принципу пропорційності, зокрема, враховуються характер дисциплінарного проступку судді, його наслідки, дані, що характеризують особу судді, ступінь його вини, наявність непогашених дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Підпунктом «г» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII передбачено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності за умисне або внаслідок недбалості порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Пунктом 3 частини першої цієї ж статті передбачено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності за допущення поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Згідно з пунктом 4 частини першої цієї ж статті суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав умисного або у зв'язку з очевидною недбалістю допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод.

Пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України (у новій редакції) передбачено звільнення судді з підстав вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов'язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді. При цьому істотним дисциплінарним проступком згідно з пунктом 7 частини дев'ятої статті 109 Закону № 1402-VIII визнається грубе порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду.

Відповідно до частини восьмої статті 109 указаного Закону дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, що є несумісним зі статусом судді.

Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком ВРП про те, що застосований Другою Дисциплінарною палатою ВРП вид дисциплінарного стягнення за допущені суддею ОСОБА_7 під час розгляду вищезазначених судових справ порушення у цьому випадку є співмірним та пропорційним з огляду на всі досліджені обставини.

Відповідно до пункту 50 Висновку № 3 (2002) КРЄС до уваги Комітету МіністрівРади Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, кожний окремий суддя повинен робити все можливе для підтримання судової незалежності на інституційному та особистому рівнях; судді повинні поводитися гідно при виконанні посадових обов'язків та в особистому житті; вони повинні виконувати свої обов'язки, не допускаючи проявів фаворитизму або дійсної чи видимої упередженості; судді повинні приймати свої рішення з урахуванням усіх моментів, важливих для застосування відповідних юридичних норм, та без урахування усіх питань, що не стосуються суті справи; вони повинні забезпечувати високий ступінь професійної компетентності.

Таким чином, ВеликаПалата Верховного Суду встановила, що ВРП, приймаючи оскаржуване Рішення, діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом № 1798-VIII, з дотриманням принципу пропорційності в застосуванні дисциплінарного стягнення. Оспорюване рішення містить обґрунтовані мотиви, з яких відповідач дійшов правильного висновку про необхідність застосування до судді ОСОБА_4 дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення його з посади.

Отже, оскаржуване Рішення повністю відповідає вимогам частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII, а тому не підлягає скасуванню.

Робота дисциплінарного органу не мала недоліків, які б могли поставити під сумнів принципи незалежності та неупередженості, як це було встановлено ЄСПЛ в рішеннях у справах «Олександр Волков проти України» і «Куликов та інші проти України». А подальший перегляд справи Великою Палатою Верхового Суду з урахуванням усіх ключових аргументів ОСОБА_4 гарантує відсутність впливу будь-яких недоліків на результат дисциплінарного провадження.

З огляду на встановлені обставини Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування Рішення ВРП.

Керуючись статтями 266, 341, 342, 344, 350, 356, 359 КАС, Велика Палата Верховного Суду

П О С Т А Н О В И Л А:

Скаргу ОСОБА_4 до Вищої ради правосуддя про скасування рішенняВищої ради правосуддя від 27 березня 2018 року № 907/0/15-18 «Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 4 грудня 2017 року № 3898/2дп/15-17 «Про притягнення судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності» залишити без задоволення, а рішення Вищої ради правосуддя від 27 березня 2018 року № 907/0/15-18 - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. КнязєвДоповідачО.Б.Прокопенко Судді: Н. О. Антонюк Н.П.Лященко С.В.БакулінаЛ.І.Рогач В.В.БританчукІ.В.Саприкіна Д.А.Гудима О.С.ЗолотніковО.С.Ткачук В.Ю.Уркевич О.Р.КібенкоО.Г.Яновська Л.М.Лобойко